El corazón de las rosas

HISTORIA Y TRABAJO DE LA FUNDACION INTERNACIONAL ECOTRACKERS NETWORK EN ECUADOR El 29 de Agosto del 2000 se legalizó la Fundación Internacional Ecotrackers Network, en el Ministerio de Turismo. En ese año, Ecuador vive el peor año de su historia reciente pues en diciembre de 1999, ocurre el Feriado Bancario. Por varios días los bancos no atendieron pues la población quería sacar su dinero, pues algunos bancos quebraron.. A los pocos días desapareció el sucre, la moneda nacional y la reemplazó el dólar, pero el valor de cambio pasó de 15.000 sucres por dólar a 25.000 sucres por dólar, es decir has una devaluación brusca, con brutal impacto en la población. En ese momento, Ecuador fue el país más barato de Sudamérica, por lo que muchos turistas llamados backpackers o mochileros llegaron, un almuerzo costaba sólo un dólar, una noche de hotel dos y una hora de clases de español tres dólares. Ecuador, Guatemala y Bolivia se convirtieron en los mejores lugares para estudiar español, lo...

La llegada de la primavera de 1992, como la llegada de cada una de las cuatro estaciones nos parecía brutal. En Ecuador el invierno y el verano, pues sólo tenemos dos estaciones se gradual. El verano llega poco a poco durante el mes de junio en la parte norte del país, mientras en el sur llega en octubre y el invierno en va llegando desde octubre en el norte y desde junio en el sur. Gracias a esto es posible tener frutas, papas, maiz, flores, banano, café, cacao, todo el año, pues mientras en el norte desaparece en el sur florece. Lo primer que vimos aparecer fueron unas flores amarillas que llamamos diente de leon, y con ellas abejas, mariposas, luego aquellos troncos negos de los árboles iban cambiando a vardes llenos de nudos de donde iban brotnado hojas. La temperatura en el día era agradable pero en la noche seguía siendo fria. Mientras la nieve desaparecía aparecían y desaparecian manchas de hielo que provocaban resbalones. Para nosotros era jocoso para los rusos normal. En ...

En Enero del 1992, Rusia entro de manera brutal en el capitalismo salvaje. La muchachas confesaba por los canales de Tv, que querían ser prostitutas caras, o damas de compañia, los varones quería ser hombres de negocios, como ahora 30 anos después, se les llama emprendedores. En las estaciones de buses y trenes, los viejos, que recibían alimentos los vendían, era el lugar mas seguro de encontrar leche o quesos, pues en las tiendas no había. Se los veia a los ancianos soportando el viento helado, la nieve o el frío por horas. En las calles habían mendigos que incuso amanecían muertos congelados. Cuando empezó la persecución a las religiones, los 10 mandamientos y los pecados capitales desaparecieron, el sexo se convirtio en diversión y competencia. El problema es que por algurazón había una baja taza de fertilidad. Probablemen la teoría de primér médico geógrafo Josue de Castro, de la fertilidad es inversamente proporcional al consumo de carne y proteinas animales era la razón, otra e...

Damals, 1992, waren Dollars in der aufstrebenden Russischen Föderation mehr wert als das Leben, da Universitätsprofessoren 20 Dollar (zwanzig US-Dollar im Monat) verdienten, während in Ecuador das Gehalt eines Arbeiters 200 Dollar (zweihundert US-Dollar) betrug. pro Monat. Eine 24-stündige Zugfahrt von Moskau nach Wolgograd war 3 Dollar wert, eine Flasche Champagner, Cognac oder Wodka 1 Dollar, ein Mittagessen oder Snack im besten Restaurant oder Hotel 1 Dollar. Aber Essen zu bekommen war eine Meisterleistung, man musste in endlosen Schlangen stehen. In einer dieser Schlangen, um Brot zu kaufen, begann eine alte Frau, die mit Veronica und mir in der Schlange stand, mit uns zu reden. -Wir stehen Schlange wie im Krieg!!- sagte er uns und fuhr fort: Der große Krieg gegen die Nazis war schrecklich!!. Zuerst bombardierten sie uns mit Flugzeugen, dann kamen Tausende von Panzern, Truppen, Kanonen, und die ganze Stadt lag in Trümmern. Wir wohnten im Keller, es gab nichts zu essen! Ich habe mei...

På det tidspunkt, i 1992, i den begyndende Russiske Føderation, var dollars mere værd end livet, da universitetsprofessorer tjente $20 (tyve amerikanske dollars om måneden), mens lønnen for en arbejder i Ecuador var $200, (to hundrede amerikanske dollars) om måneden. At rejse fra Moskva til Volgograd med tog i 24 timer var 3 dollars værd, en flaske champagne, cognac eller vodka, 1 dollar, en frokost eller snack i den bedste restaurant eller hotel 1 dollar. Men at få mad var en bedrift, man skulle stå i endeløse køer. I en af ​​de køer for at købe brød begyndte en gammel kvinde, som var på linje med Veronica og jeg, at tale med os. -Vi stiller op som i krigen!!- fortalte han os, og fortsatte, Den store krig mod nazisterne var forfærdelig!!. Først bombarderede de os med fly, så kom tusindvis af kampvogne, tropper, kanoner, og hele byen lå i ruiner. Vi boede i kældrene, der var ikke noget at spise! Jeg mistede mine tænder, fordi jeg kogte mit blod, for at mine børn skulle have noget i mav...

У той час, у 1992 році, в Російській Федерації, що зароджується, долари коштували більше за життя, оскільки викладачі університетів заробляли 20 доларів США (двадцять доларів США на місяць), тоді як в Еквадорі зарплата робітника становила 200 доларів США (двісті доларів США). на місяць. Поїздка з Москви до Волгограда на поїзді, за 24 години, коштувала 3 долари, пляшка шампанського, коньяку чи горілки, 1 долар, обід чи перекус у найкращому ресторані чи готелі 1 долар. Але отримати їжу було подвигом, доводилося стояти в нескінченних чергах. В одній із тих черг за хлібом ми з Веронікою заговорили стареньку, яка стояла в черзі. -Ми шикуємося, як на війні!!- сказав він нам і продовжив: Велика війна проти фашистів була жахлива!!. Спочатку бомбардували нас літаками, потім прийшли тисячі танків, військових, гармат, і все місто було в руїнах. Ми жили в підвалах, їсти не було чого! Я втратив зуби, бо я зварив свою кров, щоб у моїх дітей було щось у животі!!. Та баба показала нам свої зуби без жо...

У той час, у 1992 році, в Російській Федерації, що зароджується, долари коштували більше за життя, оскільки викладачі університетів заробляли 20 доларів США (двадцять доларів США на місяць), тоді як в Еквадорі зарплата робітника становила 200 доларів США (двісті доларів США). на місяць. Поїздка з Москви до Волгограда на поїзді, за 24 години, коштувала 3 долари, пляшка шампанського, коньяку чи горілки, 1 долар, обід чи перекус у найкращому ресторані чи готелі 1 долар. Але отримати їжу було подвигом, доводилося стояти в нескінченних чергах. В одній із тих черг за хлібом ми з Веронікою заговорили стареньку, яка стояла в черзі. -Ми шикуємося, як на війні!!- сказав він нам і продовжив: Велика війна проти фашистів була жахлива!!. Спочатку бомбардували нас літаками, потім прийшли тисячі танків, військових, гармат, і все місто було в руїнах. Ми жили в підвалах, їсти не було чого! Я втратив зуби, бо я зварив свою кров, щоб у моїх дітей було щось у животі!!. Та баба показала нам свої зуби без жо...

那时，1992 年，在新生的俄罗斯联邦，美元比生命更有价值，因为大学教授的工资是 20 美元（每月 20 美元），而在厄瓜多尔，工人的工资是 200 美元，（200 美元）每月。从莫斯科乘火车到伏尔加格勒，24 小时，价值 3 美元，一瓶香槟、白兰地或伏特加 1 美元，最好的餐厅或酒店的午餐或小吃 1 美元。 但获得食物是一项壮举，你必须排长队。 在其中一个买面包的队列中，我和维罗妮卡排队的一位老妇人开始与我们交谈。 -我们像在战争中一样排队！！-他告诉我们，并继续说，反对纳粹的伟大战争是可怕的！！。首先他们用飞机轰炸我们，然后成千上万的坦克、部队、大炮来了，整个城市变成了一片废墟。我们住在地下室，没有什么可吃的！我失去了我的牙齿，因为我煮了我的血，所以我的孩子们的胃里会有东西！！。那个老妇人向我们展示了她没有一颗牙齿的牙齿，同时她告诉我们她的冒险经历。 ——我们无法逃离这座城市，因为纳粹或尼基塔·赫鲁晓夫领导的红军杀死了我们。斯大林下令，任何人退缩，谁退缩就被杀！！这样持续了几个月又几个月，每天挨家挨户地战斗，直到最后我军的士兵从西伯利亚赶来。所以我们生活在没有看到太阳的情况下，因为在火箭之外，子弹无处不在。我们没有面包，几乎和现在一样，所以面包一半是用面粉做的，另一半是用木头上的锯末做的。 听完这个故事后，伏尔加格勒理工大学，我们将在那里学习如何与新生的俄罗斯联邦做生意，带我们乘坐公共汽车参观。我们参观的第一个地方是英雄纪念碑，位于一座名为“Mamaiev Kurgan”的小山上。顶部有一座自由女神像，由一位胸前挂着火炬的妇女代表，就像法国大革命时期一样。在那座纪念碑下，有一座建筑物，墙上挂着成千上万在著名的“伏尔加格勒围城战”中丧生的俄罗斯人的名字，自日耳曼部落时代以来，德国人以其历史的残忍和野蛮，阿提拉，哥特人，西哥特人或汪达尔人对俄罗斯人很生气，直到他们回击。 然后我们参观了理工大学附近的战争博物馆，那里有照片和文献记忆，甚至还有使用过的武器的例子。纳粹下令收买女性囚犯，在厄瓜多尔也工作的 HG 实验室进行医学实验，令我震惊，他们发明了从除虫菊、东莨菪碱或真药等植物中提取的杀虫剂，这些杀虫剂是从手套中获得的，在此外，纳粹利用橡胶、塔瓜或植物象牙制作制服纽扣、油和肥皂，由“Ales”工厂生产，这意味着德国厄瓜多尔协会，以及世界上最轻的木材轻木。 在我们到达的...

A cette époque, en 1992, dans la Fédération de Russie naissante, les dollars valaient plus que la vie, puisque les professeurs d'université gagnaient 20 dollars (vingt dollars US par mois), alors qu'en Equateur le salaire d'un ouvrier était de 200 dollars, (deux cents dollars US) par mois. Voyager de Moscou à Volgograd en train, pendant 24 heures, valait 3 dollars, une bouteille de champagne, de cognac ou de vodka, 1 dollar, un déjeuner ou une collation dans le meilleur restaurant ou hôtel 1 dollar. Mais obtenir de la nourriture était un exploit, il fallait faire la queue sans fin. Dans l'une de ces files d'attente pour acheter du pain, une vieille femme qui faisait la queue avec Veronica et moi avons commencé à nous parler. -Nous nous alignons comme à la guerre!!- nous a-t-il dit, et a continué, La grande guerre contre les nazis a été terrible!!. Ils nous ont d'abord bombardés avec des avions, puis des milliers de chars, de soldats, de canons sont arrivés et to...

At that time, in 1992, in the nascent Russian Federation, dollars were worth more than life, since university professors earned $20 (twenty US dollars a month), while in Ecuador the salary of a worker was $200, ( two hundred US dollars) per month. Traveling from Moscow to Volgograd by train, for 24 hours, was worth 3 dollars, a bottle of champagne, cognac or vodka, 1 dollar, a lunch or snack in the best restaurant or hotel 1 dollar. But getting food was a feat, you had to stand in endless queues. In one of those queues to buy bread, an old woman who was in line with Veronica and I began to talk to us. -We are lining up like in the war!!-she told us, and she continued, The great war against the Nazis was terrible!!. First they bombarded us with planes, then thousands of tanks, troops, cannons came, and the whole city was in ruins. We lived in the basements, there was nothing to eat! I lost my teeth, because I cooked my blood, so that my children would have something in their stomachs!!....

En ese momento, en 1992, en la naciente Federación Rusa, los dólares valían más que la vida, pues los profesores de la universidad ganaban $20 (veinte dólares americanos mensuales), mientras que en Ecuador el salario de un obrero era de $200, (doscientos dólares americanos)mensuales. Viajar de Moscú a Volgogrado en tren, por 24 horas, valía 3 dólares, la botella de champagne, coñac o vodka , 1 dolar, un almuerzo o merienda en el mejor restaurante u hotel 1 dólar. Pero conseguir alimentos era una proeza, había que hacer colas interminables. En una de esas colas para comprar pan, una anciana que hacía fila con Verónica y yo, nos comenzó a platicar. -Estamos haciendo cola como en la guerra!!- nos dijo, y continuó, La gran guerra contra los nazis fue terrible!!. Primero nos bombardearon con aviones, luego llegaron miles de tanques, tropas, cañones, y toda la ciudad estaba en ruinas. Vivíamos en los subterráneos, no había qué comer!!. Yo perdí mis dientes, porque cocinaba mi sangre, pa...

Llegamos a Volgogrado en enero, cuando la nieve llegaba a las rodillas. Por la mañana, que para nosotros los ecuatorianos en Ecuador eran las 06:00, cuando sale el sol, allá el sol salía a las 10 am., pues para las 4pm. el sol desaparecía, se veía en las calles unos tractores que limpiaban la nieve, y ponían sal. Esa sal luego oxidaba los vehículos. De las cornisas de las casas colgaban unas puntas de hielo, de las que había que cuidarse pues nos dijeron que habían matado a persona cuando se desprendían. Para nosotros que veníamos de un país y de ciudades, donde las flores están por todas partes, al igual que las mariposas, los insectos, los pájaros, la hierba, las hojas en los arboles, aquel ambiente desolado, blanco, con unos árboles negros sin hojas, y una ciudad donde todos los edificios y las casas parecían iguales nos parecía una ambiente casi fúnebre. Las personas en los buses y los trenes, en vista que no había taxis, estaban envueltos en abrigos, con gorras de piel, bufanda...

Ми приїхали до Волгограда в січні,1992, коли сніг був по коліна. Вранці, яка для нас, еквадорців в Еквадорі, була 06:00, коли сонце сходить, там сонце зійшло о 10 ранку, ну о 4 вечора. сонце зникало, на вулицях видно трактори, які чистили сніг, клали сіль. Ця сіль потім іржавіла транспортні засоби. З карнизів будинків звисали льодовики, про які треба було доглядати, бо вони розповіли, що вбили людину, коли відвалилися. Для нас, які приїхали з країни і з міст, де квіти всюди, а також метелики, комахи, птахи, трава, листя на деревах, того пустого, білого середовища, з чорними деревами без листя, і міста, де всі будівлі і будинки виглядали однаково, здавалося нам майже похоронним середовищем. Люди в автобусах і потягах, оскільки таксі не було, були закутані в пальта, з хутряними шапками, шарфами, що закривали половину обличчя, мовчазні, безкорисливі, занурені в книги в дорозі або чекали, вистроюючи черги, щоб купити, в таємничому, терпляча тиша, із стурбованим чи сумним поглядом, де не б...

Chegamos a Volgogrado em janeiro,1992, quando a neve estava na altura dos joelhos. De manhã, que para nós equatorianos no Equador era 06:00, quando o sol nasce, lá o sol nasceu às 10 horas, bem, às 16 horas. o sol estava desaparecendo, tratores foram vistos nas ruas que limpavam a neve e colocavam sal. Esse sal enferrujou os veículos. Das cornijas das casas pendiam algumas pontas de gelo, que tiveram de ser cuidadas porque nos contaram que tinham matado uma pessoa ao cair. Para nós que viemos de um país e de cidades, onde as flores estão por toda parte, assim como borboletas, insetos, pássaros, grama, folhas de árvores, aquele ambiente desolado, branco, com árvores pretas sem folhas, e uma cidade onde todos os prédios e as casas com a mesma aparência parecia-nos um ambiente quase fúnebre. As pessoas nos ônibus e trens, como não havia táxis, estavam envoltas em casacos, com gorros de pele, lenços que cobriam metade do rosto, caladas, desinteressadas, imersas em livros quando viajavam...

Nous sommes arrivés à Volgograd en janvier, 1992 alors que la neige était jusqu'aux genoux. Le matin, qui pour nous équatoriens en Equateur était 06h00, quand le soleil se lève, là le soleil s'est levé à 10h, enfin, à 16h. le soleil disparaissait, des tracteurs étaient vus dans les rues qui nettoyaient la neige et mettaient du sel. Ce sel a ensuite rouillé les véhicules. Des pics de glace pendaient aux corniches des maisons, dont il fallait s'occuper car ils nous ont dit qu'ils avaient tué une personne en tombant. Pour nous qui venions d'un pays et de villes, où les fleurs sont partout, ainsi que les papillons, les insectes, les oiseaux, l'herbe, les feuilles des arbres, cet environnement désolé, blanc, avec des arbres noirs sans feuilles, et une ville où tous les bâtiments et les maisons se ressemblaient nous paraissaient un environnement presque funèbre. Les gens dans les bus et les trains, puisqu'il n'y avait pas de taxis, étaient enveloppés dans des...